То який же він: смак нульового року?????
...........сліпі яйцеочі, заскотчований рот, туалетнопаперована голова; гоголь-моголь, прямуючий в нутро, спустошений апельсин сонця; і, зрештою, розбитий літак політичних надій......
В потугах написання репортажу про п'ятничний виступ Оркестру Че в клубі 44, чомусь саме ці моменти першими зринають з пам'яті. Направду кажучи, з творчістю цього гурту знайомий не так давно, та й на концерті вперше, та відчуте під час виступу набагато перевершило мої очікування. Як не крути, а вони в своєму роді унікальні , і це спрацьовує ой як потужно.
Слід лиш підтвердити той факт, що їхня музика дійсно стала "важчою" , хоча і не повсюди. Представляючи свій новий альбом "Предчувствие нулевого года", хлопці насправді грали нові композиції вперемішку зі старими, що публікою сприймалося тільки на ура...
Особисто мені виступ "оркестрів" здався дуже ЧЕСНИМ! Саме цим словом мені хотілось найвлучніше описати (в першу чергу для себе) те, що почув і , особливо, побачив. Не зіпсували вражень ні тиснява, ні навіть чиєсь пиво, яке нахабно облило мою спину. А оного чувака дійство, певно, настільки вразило, що він негайно вирішив доєднатися до перформансу особисто, виливши свій напій на ......М.Кабанова (той, котрий робить перформанс- хто не зна).
Беперечно, їхній посил аж не можна сприймати однозначно. Мабуть кожному бачилось щось своє. От в мене виникало по кілька паралельних асоціацій одразу – настільки абстрактним, а місцями й еклектичним здавалося побачене...
Нам слід частіше закривати наше ліве (і праве також) око, щоб , відмежувавшись від зовнішнього світу, зрозуміти внутрішній............